Не один раз виникали думки про переробку калош для використання в дощову пору року. Завжди хотілося в мокру погоду надіти їх поверх кросівок і захистити ноги від води.
При цьому одягати – знімати калоші легко і швидко, бажано не знімаючи рюкзака, і витратити часу менше однієї хвилини. Перейшовши на кросівки Саломон із сітки, замінив у них устілку на сітчасту. У літню пору швидко ноги промокали і також швидко висихали. Ноги не запрівали, і почувався добре – думки про калоші вже не відвідували.
Осінь і рання весна – у кросівках за легкого рюкзака ходить відмінно, ноги в міру треновані і не травмуються. Ступням комфортно. Однак під час потрапляння в дощі, температура значно знижується, і комфортність переходів у мокрих і холодних ногах зовсім низька. На жаль… Знову думки повертаються до захисту ніг від холоду і води. Матірні черевики з гортексів і т.п.? На своїх ногах не раз випробовував: під час постійного дощу, ходьби мокрою травою за день-два вони все одно промокнуть. Після цього висушити їх – ой як складно – і за денного находу чистого ходового часу 12 годин, а то й більше, травмуються ноги. Трекові кросівки з поролонами і текстилем – також не найкращий вибір.
Готуючись до чергової бродилки Карпатами на початку осені, очікував, що на висотах під 2000 метрів може бути не солодко в кросівках-сітках.
Видав своєму напарнику ідею про калоші. Однак на початку вересня їх ще не було в продажу. Продавці стверджували – “ще не сезон”, але ми все ж таки купили їх Виявляється калоші максимального розміру все ж таки маленькі і на кросівки не налізуть. І часу було впритул, машинка моя, на якій можна прошити тканину по колу, зараз не встановлена. Калоші з’явилися в продажу не гумові, а з матеріалу ЕВА – це було чудово! Для більш швидкого поняття, їх можна порівняти з килимком – пінкою дуже високої щільності. У результаті вони легкі, теплі, навіть, сказав би, добре теплі. Мають потовщення під п’ятою, свого роду каблук і супінатор. У них після невеликої переробки можна відмінно ходити і без кросівок. Що надалі і сталося.
Видав Олександру стрічку, липучку, шматки тканини, гумку і відправив його готувати нам взуття. Було вирізано частину калоші, пришито липучку, наклеєно на термоклей рукав. Вийшов виріб готовий до “проби бродильної”. Вага: 180г однієї галошки.

У Карпатській бродилці було доволі дощитиме, і за навігатором без урахування коефіцієнта пройшли приблизно 150 км саме в них. Клей, на якому трималася калоша, у мене відстав в одному місці сантиметра на 2 вже на виході. Із собою брали нитки, гачок, якщо довелося б ремонтувати раніше. Але і в такому вигляді запасу ходу вистачило. За що калошам з ЕВА окреме спасибі. Йти в них дійсно було тепло. З кросівка виймали устілку – сітку і клали в них. Ноги злегка підпрівали, але не критично. Ми пристосувалися не повністю затягувати рукав-тубус, і нога дихала, а верх був прикритий штаниною. У такому режимі ноги практично не потіли.
Звичайно, замало жорсткості в підошві, хоча вона доволі товста і по мокрому швидко не підеш. Переробляти є чого: інший вид рукава-тубуса, іншу систему вентиляції. Є вже думки, як зробити. Для того, щоб одягати і знімати швидко на кросівки, є утеплені чобітки на таких самих ЕВА матеріалах, тільки вони до 47 розміру і з урахуванням того, що можна вийняти валянок і обрізати зайве, реально отримати буде такий виріб. Це в майбутньому. А поки, оглянувши підошви, можу сказати, що Карпатськими стежками км з 500 пробігу точно повинні витримати, не розвалившись.
PS Як показали подальші роки користування такими калошами, на нормальних стежках їхній пробіг перевищує 1000 км. Дуже зручна при високій вологості устілка-сітка як на фото до статті. Купував у рибальському магазині.

26.09.2007

Автор статті: Костенко Володимир Миколайович